У вас есть свои тексты.

Гнёздышко

Птичка свила гнёздышко на кусте. Дети пришли в лес. Они нашли гнёздышко и сняли его на землю. – Гляди, Вася, три птенчика! Наутро пришли дети, а гнездо было пустое. Жалко было детям птичек.

Белка на дереве

Жила белка в дупле. Ела белка жёлуди, орехи, семена шишек. В лес пришли дети и увидели белку на дереве. Они её поймали. Детям стало жалко белку. Дети пустили белку на дерево.

Синичка

Была холодная зима. Синичка прилетела к окну и стала стучать носом в окно. Дети открыли форточку. Птичка влетела в комнату, села на стол и стала клевать крошки. Зимой синичка жила в комнате. Весной дети выпустили её на улицу.

Зайка

Папа у Шуры охотник. Он принёс сыну зайца. Зайчик жил у Шуры всю зиму. Шура давал зайцу морковку, капусту и другие овощи. Один раз зайка убежал в сад и сел под куст. Шура поймал зайку и отнёс в школу в живой уголок.

Игрушки

У Оли есть игрушки: кукла, кровать, коляска и посуда. Оля зовёт куклу Катя. Она любит куклу. Готовит ей обед, катает её в коляске и укладывает спать. Игрушки свои Оля бережёт и убирает их на место. К Оле приходят играть Вера и Маня.

Дети на горе

У школы большая гора. Весь день на горе толпа детей. Все спешат ехать с горы. Вот Миша и собака Пушок сели в санки. Стрелой летят санки по льду. Пушку страшно. Детям смешно и весело.

Как Толя нашёл зайчика

Толя пошёл в лес. В лесу пели птички. Толя услышал – кто-то шевелится в кустах. Он подкрался и увидел зайчика. Зайчик был маленький. Толя снял кепку и накрыл его. Зайчика он принёс домой. Кормил зайчика морковкой и капустой. Толя зайчика снёс в детский сад.

Рысь.

В темном лесу, у лесной тропинки, залег зверь. Это рысь - кошка ростом с большую собаку. Хвост у нее короткий, уши с кисточками, шкура в пятнышках.

Лежит рысь на толстом суку и ждет. Она с дерева так и бросится на добычу.

Кит.

Кит - самое большое животное на свете. Он может жить только в океане. Поэтому ни в одном зоопарке мира нет китов. Из жира печени и мяса кита изготовляют нужные нам продукты. Охотиться за китами трудно и опасно. Доверить это дело можно только очень сильным и храбрым людям.

Купание медвежат.

Из леса вышла на берег реки медведица с двумя медвежатами. Она схватила одного медвежонка и стала окунать его в речку. Медвежонок визжал и барахтался. Мать искупала его. Другой медвежонок испугался холодной воды и побежал в лес. Медведица догнала его, надавала шлепков и искупала.

Довольные купанием медведи ушли в чащу леса.

Снег идёт

За окном густо падали и кружились снежинки, так густо, что сквозь них даже соседнего двора не было видно. Таня схватила платок и выбежала на крыльцо.

Снег идёт!

Всё небо и весь воздух были полны снежинок. Снежинки летели, падали, кружились и снова падали. Они ложились на чёрствую грязь на дороге, на лужицы и на ступеньки крыльца. Таня подставила ладонь – они и на ладонь упали. Таня стала их разглядывать. Но разглядывать их долго не пришлось – снежинки растаяли на тёплой ладони.

******

Распушились в садах цветы. Загудели, засновали на солнечном свету пчелы. Садятся на венчики цветов, ощупывают их хоботком и потом срываются, летят поскорее к ульям. Томный запах разливается вечерами по улицам.

Словно в подвенечном наряде разметалась по лесным просекам черемуха. Надушилась, напудрилась. Обволакивает сладким ароматом. Не ломайте ее, друзья! Берегите эту красоту - для всех она предназначена!

****** У нас сегодня спортивный день. У нас - соревнования. Мы прыгаем через скакалку. Кто дольше всех проскачет, тот и победил. Лучше всех скакала Оля. Она победила.

А еще мы бегали по дорожке. Как только Марина Викторовна махнет красным флажком, надо бежать. Я прибежала самая первая. Мне дали приз: большую шоколадную конфету. Я не жадина. Конфету мы съели втроем? я, Миша и Катя.

СЕНТЯБРЬ

Уже холодные туманы по утрам застилают низины, долины речек и ручьев. Однако к полудню солнышко все еще прогревает воздух, и тогда становится по-летнему тепло. Сентябрь – самый красивый месяц осени. В лесу неповторимая тихая торжественная прелесть. Особенно заметно отсутствие птичьих голосов. Разве только синица свистнет. Если же подует ветер, лес обрушит на нас водопад золотисто-багряных листьев. Они пестрым мягким ковром устилают землю.

Чудесная елка

Ребята устроили в лесу праздник для птиц и зверей. Под Новый год они украсили елку ягодами. К верхним веткам дети привязали кусочки хлеба. К нижним веткам прикрепили морковку. Под елку в снег воткнули кочан капусты. Утром прилетели стайки нарядных птиц. Они радостно щебетали, угощались подарками. Вечером под елкой около кочана капусты хлопотами два зайца. Они лакомились вкусной капустой и сладкой морковью.

Курочка

Ходила курочка с цыплятами по двору. Вдруг пошел дождь. Курочка скорей на землю присела, все перышки растопырила и заквохтала. Это значит: прячьтесь скорей. И все цыплята залезли к ней под крылышки. Кто совсем спрятался, у кого только ножки видны, у кого головка торчит, у кого глаз выглядывает. Не страшен дождь цыплятам!

В роще

Дети пришли в рощу. Там весело и шумно. Пчела брала мед с цветка. Муравей тащил травинку. Голубь строил гнездо для голубят. Зайчик бежал к ручью. Ручей журчал по камням. Он работал. Ручей поил чистой водой людей и животных.

Сторож

У утки были пушистые утята. Однажды лисица утащила утку. Мы научили собаку водить к реке утят. Вот собака важно идет к реке. Утята спешат за ней. Утята ныряют в воде. Потом они гуляют на лугу. Собака сидит и зорко охраняет утят.

НАШИ ДРУЗЬЯ

В деревне было много садов. Осенью поспевали яблоки и груши. В садах было много птиц. Они выводили птенцов и целый день кормили их червяками.
Ребята разорили гнезда птиц. Птицы улетели из этой деревни. Весной зацвели на яблонях цветы, но червяки забрались в цветы и поели их. Осенью не было на деревьях яблок и груш.
Поняли ребята, что птицы спасали их деревья, но было поздно.

ХОРОШИЙ ТОВАРИЩ

Яша и Гриша учились в деревне. Школа была недалеко, но надо было ходить через лес. Яша и Гриша всегда ходили вместе. Но раз Гриша остался после уроков. Ему надо было писать газету. Яша ушёл один. К вечеру поднялась метель. Гриши всё не было. Яша взял свою собаку и пошёл искать Гришу.
А Гриша в это время сбился с дороги и не знал, где деревня. Вдруг выскочила собака, а за ней и Яша. Все вместе вернулись домой.

НА РЕКЕ

Отец взял Колю и Ваню ловить рыбу. Коле было девять лет, а Ване десять. Отец взял удочки и сеть. Коля вбил колья и растянул сеть по реке. Ваня сел подальше в тень и закинул удочки. На одну удочку попался карась. На другую - окунь. Отец стал тащить сеть. Коля помогал отцу. В сеть попалось десять рыбок.
Рыбаки были довольны.

ВЕСНА

Февраль - последний месяц зимы. В марте солнце греет сильнее. Снега стало меньше. Лёд на реке стал тоньше. Лыжи и коньки пора убирать. Вот и апрель. Можно снять тёплое пальто. На деревьях появились листья.
Дети будут сажать на дворе цветы. Ольга принесла семена цветов.
Мальчики готовят лопаты и грабли.

ЗИМА

Наступили морозы. Но ребята не боялись мороза. Во дворе школы они устроили каток. Поставили скамейки. На катке было много маленьких ребят. Им было весело.
Недалеко была горка. С горки дети катались на санках. Малыши часто лепили снежную бабу и играли в снежки.

ЛЫСКА

У собаки Лыски болели ноги. Лыска лежала под крыльцом голодная. Никто о ней не вспомнил. Все её забыли. Вспомнил Коля про Лыску. Стал Коля искать Лыску и нашёл под крыльцом. Печально смотрела Лыска на Колю.
Коля побежал домой и принёс Лыске хлеба. Лыска стала лизать Колину руку. Коля стал приносить Лыске каждый день еду. Скоро Лыска выздоровела и побежала с Колей на улицу.

МИНУТКА

Митя сел учить уроки. Было семь часов. «Времени у меня много, - подумал Митя, - послушаю одну минутку радио». Митина минутка продолжалась долго. Мама
напомнила Мите про уроки. Митя начал решать задачи. Забежал на минутку Митин товарищ Дима. Вместо минутки они проболтали полчаса о прогулке на лыжах. А потом они ещё решили сыграть в шахматы.
Мальчики так увлеклись, что забыли про уроки. Митина минутка продолжалась весь вечер.
Какую же отметку получит Митя завтра в школе?

ПТЕНЧИК

На липе было гнездо синички. В гнезде сидели птенчики. Птенчики пищали и просили есть. Синичка всё время подлетала к гнезду. Она приносила в клюве червяка или букашку. Один птенчик высунулся из гнезда и упал на траву. Паша увидел это из окна. Он поднял птенчика и положил обратно в гнездо.

МАЛИНА

В августе поспела малина. Недалеко от нашей деревни был большой малинник. За малинником начинался лес. Надя и Поля пошли за малиной. Они набрали полные корзинки и хотели идти домой.
Вдруг Надя услышала, что в кустах малины кто-то сопит. Девочки заглянули в кусты и увидели медведя. Он спокойно ел малину. Девочки испугались. Они бросили корзинки и побежали домой.

ПЕТЯ И ВОЛКИ

Кончились занятия в школе. Пете надо было идти домой через небольшой лесок. Петя шёл по знакомой дороге. Уже показалась деревня. Вдруг Петя увидел на опушке леса двух волков. Петя быстро влез на сосну. Волки не могли достать Петю. Они сели около сосны. До вечера просидел Петя на сосне. Вечером ехал мимо охотник Никита и отогнал волков.

СОБАКА И ЁЖИК

Сеня пошёл в лес за орехами. С ним побежала его собака Трезор. Сеня нашёл много орехов и собирал их в сумку. Вдруг Сеня услышал, что его Трезор жалобно воет, Сеня подошёл к Трезору и увидел, что Трезор лижет лапу. Около Трезора лежал какой-то комочек с иголками. Это был ёжик. Сеня понял, что Трезор уколол лапу об иголки ёжика.

ЗАПАСЫ БЕЛКИ

В лесу росла высокая ель. В дупле ели было гнездо белки. Всю осень белка готовила запасы на зиму. Белка собирала грибы и ягоды. Она нанизывала их на иголки ели и сушила. Потом убирала всё в гнездо.
Много орехов собрала белка в дупло. Из шишек белка ела ядра, а скорлупки бросала на землю. Всю зиму белка была сыта.

СОРОКА

Сорока любит блестящие вещи. Все, что блестит, сорока тащит в своё гнездо. Увидит сорока кусочек стекла - унесёт к себе. Увидит серебряную монету - тоже возьмёт. Раз мама варила в саду варенье. Она положила на стол серебряную ложку. Как только мама отвернулась, сорока подлетела и схватила серебряную ложку. Маленький Сеня увидел это и закричал.
Сорока испугалась и выпустила ложку.

ЕМЕЛЯ-ОХОТНИК

У Емели был маленький внучек Гришутка. Гришутка был болен. Он стал просить деда принести ему из леса маленького оленёнка.
Долго ходил Емеля по лесу и искал оленёнка. Наконец, он увидел недалеко от себя большого оленя и рядом маленького оленёнка. Емеля прицелился в оленя и хотел выстрелить. Но не выстрелил. Он пожалел маленького оленёнка. Емеля опустил ружьё и пошёл домой.
Дома дед рассказал Гришутке о том, как он пожалел маленького оленёнка. Гришутка не стал больше просить у деда маленького оленёнка.

Две козы

На узкой тропинке встретились две козы. С одной стороны стояла высокая гора. С другой стороны была глубокая пропасть.
Остановились козы: что им делать? Тогда одна коза легла и плотно прижалась к земле. Другая осторожно перешла через неё. Так обе козы благополучно разошлись, и каждая пошла своей дорогой.

Пожарная собака

Собак приучают спасать детей во время пожара. Одна собака спасла двенадцать детей. Её звали Боб.
Один раз загорелся дом. В доме осталась маленькая девочка. Пожарные послали Боба. Боб через минуту вынес из дома девочку. Мать плакала от радости. Все ласкали Боба, а он рвался опять в дом.
Его пустили, и он быстро скрылся в огне. Смотрят - Боб тащит в зубах ещё ребёнка. Потом увидели, что это была большая кукла.

******

Когда идёшь по болоту в жаркий день, чувствуешь, что воздух какой-то особенный. С полчаса походишь - голова будто бы одурманена, иногда и разболеться может. Это всё от запаха багульника - невысокого кустарника, обычно растущего на болотах. Его стебли и листья выделяют летучие ароматные масла. Если где-нибудь случайно услышишь запах багульника, то сразу вспомнишь болото,его запах ни с чем не спутаешь! (63 слова)

Ёжик.

В лесу я видел ёжика. Он смешно ходил между кочек, расталкивая стебельки травинок. Он дёргал носиком, обнюхивал листочки. Ёжик что-то искал.
Мишка хотел его погладить. Ёжик свернулся в круглый колючий шарик. Серёжка заявил, что возьмёт его в группу. Он закатил шарик в свою панаму. А Марина Викторовна велела ёжика выкатить из панамы.
Пусть живёт в лесу. Ежу здесь хорошо. Он - дома. (63 слова)

Русская берёза.

Мы привыкли к берёзе и не замечаем порой, как она хороша. А те, кто видит её впервые, глаз не могут отвести. У неё белоснежный ствол в чёрных рябинках - будто серебро с чернью, гибкие ветки, ажурная крона с некрупными треугольными листьями. Берёза распускается раньше других деревьев. Она любит свет и очень быстро растёт. Недаром берёзки первыми появляются на вырубках и полянах.

Сентябрь .

Уже холодные туманы по утрам застилают низины, долины речек и ручьёв. Однако к полудню солнышко всё ещё прогревает воздух, и тогда становится по-летнему тепло. Сентябрь - самый красивый месяц осени. В лесу неповторимая тихая торжественная прелесть. Особенно заметно отсутствие птичьих голосов. Разве только синица негромко свистнет. Если же подует ветер, лес обрушит на нас водопад золотисто-багряных листьев. Они пёстрым мягким ковром устилают землю.

Ива.

На опушке леса расцвела ива. Листьев на дереве ещё нет, а ветви сплошь в цветах - в жёлтых пушистых шариках. Вся ива кажется одним жёлтым шариком. Жёлтый шар гудит - так много пчёл берут в нём первый мёд. К вечеру захолодало. Шар умолк. Одни пчёлы успели улететь в ульи. Другие остыли - нет сил махать крылышками. Остались ночевать на цветах. Настоящее тепло ещё не пришло.

Весенняя ночь.

Тихо. Ни звука, ни шороха. Лишь иногда вздрогнет берёзка, рассыпая росу.
Но вот послышался робкий свист. Будто лёгкое прикосновение осторожного смычка к струнам скрипки. Птица смелеет, песня крепнет. Её подхватывает другая птица. Третья. Лес проснулся.
Чем ближе к рассвету, тем звонче песни. Кажется, птицы увлеклись и перебивают друг друга. Но нет. Вы только прислушайтесь. Каждая птица поёт своим голосом и знает время своей песни.

Орешник.

Средь резной листвы лещины много орехов. В каждом орехе тугое ядро, вкусное и питательное. Спелые орехи - несравненное лакомство, срывай - и в кузов! Только помни: орехами лещины кормятся многие обитатели природы. Их прячут про запас сойки, поползни и белки. На них пасутся барсуки и кабаны. Зимой орехи спасут от бескормицы немало наших пушистых и пернатых друзей. Вот почему надо оберегать орешник, ведь они пополняют сокровенные кладовые леса.

Ежи.

Вот кто-то громко зашуршал в кустах. Ёж проснулся - значит, день кончается. Расправил иголки, потянулся и пошёл топать, шуршать прошлогодними листьями, искать червячков, личинок, гусениц. Роется в лесной подстилке, вынюхивает. Вдруг зафыркал, ощетинился иглами - значит, почувствовал что-то подозрительное. Иголки - надёжная защита.
Да это мама-ежиха! Вон за ней колючими шариками катятся ежата. Им всё интересно, всё надо обнюхать, многому научиться, а к осени они станут взрослыми, самостоятельными ежами.

Первая гроза

Пришла черная туча. Хлынул дождик. Люди попрятались в дома. Сверкали молнии, гром гремел не переставая. Казалось, кто-то огромный передвигает что-то в небесах и на земле, что-то разрушает, что-то строит. Кончилась гроза. Люди вышли из домов и увидели радугу высотой от земли до неба, шириной во всю землю. Влетели в арку южные ветры и стало после первой грозы по-летнему тепло.

Хотите узнать с какой скоростью читает ребенок в 1 классе. Для этого есть специальные тексты для проверки техники чтения. Для каждого класса учитель сам подбирает специальный текст. Позвольте порекомендовать вам несколько рассказов для проверки техники чтения в первом классе. В конце каждого рассказа указано количество слов в приведенном тексте.

Тексты для проверки техники чтения в 1 классе

Шишки-малышки

У опушки стоит старушка-сосна. Лапы сосны поникли. Иголки растут густо. Они укрыли шишки. Сосна, как мама приласкала шишки, и они уснули. К малышкам-шишкам пришли сны.

А утром сосна распушила иголки, смотрит: а шишки растут. Сон помог расти шишкам. (42 слова)

1. Про что рассказ?
2. Почему в рассказе сосну назвали мамой?
3. Чем помог шишкам сон?

В роще

К. Ушинский (38 слов)

Вопросы для проверки понимания смысла прочитанного:
1. Куда пошли дети?
2. Кто живет в роще?
3. Зачем ручей в роще, что он делал?

Сторож

А. Седугин (41 слово)

Вопросы для проверки понимания смысла прочитанного:
1. Кто утащил утку?
2. Куда собака водила утят?
3. Где гуляют утята с собакой?
4. Почему так назван рассказ?

Галка и голуби

Галка увидала, что голубей хорошо кормят. Она выбелилась и влетела в голубятню. Голуби подумали, что она голубь, и пустили её. Но галка забылась и закричала по-галочьи. Тогда её голуби прогнали. Галка полетела назад к галкам. Но галки испугались и тоже прогнали её.

Л. Толстой (46 слов)

Вопросы для проверки понимания смысла прочитанного:
1. Про какую птицу этот рассказ?
2. Что сделала галка, чтобы попасть в голубятню?
3. Почему голуби ее прогнали?

Игрушки

У Наташи гости. На полу игрушки. Тут и слоник, и ослик. За столиком куклы: Мариша, Ириша и Саша. Гости играли игрушками Наташи.

(23 слова)

Вопросы для проверки понимания смысла прочитанного:
1. Почему текст называется «Игрушки»?
2. О каких игрушках рассказывается?
3. Как звали девочку?
4. Кто были Ириша, Мариша и Саша?

Нормы чтения вслух.
Количество слов в минуту:
Класс I полугодие II полугодие
1 класс 25-30 слов 40-45 слов
1 четверть.
Валентина Осеева
Что легче

Пошли три мальчика в лес. В лесу грибы, ягоды, птицы. Загулялись мальчики. Не заметили, как день прошёл. Попадёт дома!
Вот остановились они на дороге и думают, что лучше: соврать или правду сказать?
– Я скажу, – говорит первый, – будто волк на меня напал в лесу. Испугается отец и не будет браниться.
– Я скажу, – говорит второй, – что дедушку встретил. Обрадуется мать и не будет бранить меня.
– А я правду скажу, – говорит третий. – Правду всегда легче сказать, потому что она, правда и придумывать ничего не надо.
Вот разошлись они все по домам. Только сказал первый мальчик отцу про волка – глядь, лесной сторож идёт.
– Нет, – говорит, – в этих местах волков.
Рассердился отец. За первую вину рассердился, а за ложь – вдвое.
Второй мальчик про деда рассказал. А дед тут как тут – в гости идёт.
Узнала мать правду. За первую вину рассердилась, а за ложь – вдвое.
А третий мальчик как пришёл, так с порога во всём повинился. Поворчала на него тётка да и простила.

Вопросы и задания
1. Почему мальчики не заметили, как прошёл день?
2. За что рассердились родители на первого и второго мальчиков?
3. Почему всегда лучше сказать правду?

Сергей Алексеев
Всюду известны

Суворов с детства мечтал стать военным. Однако он был слабым и болезненным мальчиком. «Ну где же тебе быть военным! – смеялся над ним отец. – Ты и ружья не поднимешь!». Слова отца огорчили Суворова. Он решил закаляться. Наступят, бывало, зимние холода, все оденутся в тёплые шубы или вовсе не выходят из дому, а маленький Саша накинет лёгкую куртку и целый день проводит на улице. Наступит весна. Только вскроются реки, ещё никто и не думает купаться, а Суворов – бух в студёную воду. Его не страшили теперь ни жара, ни холод. Мальчик много ходил, хорошо научился ездить верхом. Суворов окреп. В шестнадцать лет он поступил на военную службу.
Семьдесят лет прожил Суворов. Пятьдесят четыре из них он провёл в армии. Начал службу простым солдатом. Кончил её
фельд-мар-ша-лом и ге-не-ра-лис-си-му-сом. Тридцать пять больших боёв и сражений провёл Суворов. Во всех он был победителем.

Вопросы и задания
1. О чём мечтал маленький Саша?
2. Как Александр закалялся?
3. Сколько боёв и сражений выиграл Суворов?

2 четверть

Валентина Осеева
Орёл
Быль

Орёл свил себе гнездо на большой дороге, вдали от моря, и вывел детей.
Один раз возле дерева работал народ, а орёл подлетал к гнезду с большой рыбой в когтях. Люди увидали рыбу, окружили дерево, стали кричать и бросать в орла камнями.
Орёл выронил рыбу, а люди подняли её и ушли.
Орёл сел на край гнезда, а орлята подняли свои головы и стали пищать: они просили корма.
Орёл устал и не мог лететь опять на море; он спустился в гнездо, прикрыл орлят крыльями, ласкал их, оправлял им пёрышки и как будто просил их, чтобы они подождали немного. Но чем больше он их ласкал, тем громче они пищали.
Тогда орёл отлетел от них и сел на верхний сук дерева.
Орлята засвистали и запищали ещё жалобнее.
Тогда орёл вдруг сам громко закричал, расправил крылья и тяжело полетел к морю. Он вернулся только поздно вечером, он летел тихо и низко над землёю, в когтях у него опять была большая рыба.
Когда он подлетал к дереву, он оглянулся – нет ли опять вблизи людей, быстро сложил крылья и сел на край гнезда.
Орлята подняли головы и разинули рты, а орёл разорвал рыбу и накормил детей.

Вопросы и задания

1. Для кого орёл добыл рыбу?
2. Почему он её выронил?
3. Какая сила вынудила птицу лететь за добычей во второй раз?

3 четверть

Валентина Осеева
Кто хозяин?

Большую чёрную собаку звали Жук. Два мальчика, Коля и Ваня, подобрали Жука на улице. У него была перебита нога. Коля и Ваня вместе ухаживали за ним, и, когда Жук выздоровел, каждому из мальчиков захотелось стать его единственным хозяином. Но кто хозяин Жука, они не могли решить, поэтому спор их всегда кончался ссорой.
Однажды они шли лесом. Жук бежал впереди. Мальчики горячо спорили.
– Собака моя, – говорил Коля, – я первый увидел Жука и подобрал его!
– Нет, моя, – сердился Ваня, – я перевязывал ей лапу и таскал для неё вкусные кусочки!
Никто не хотел уступить. Мальчики сильно поссорились.
– Моя! Моя! – кричали оба.
Вдруг из двора лесника выскочили две огромные овчарки. Они бросились на Жука и повалили его на землю. Ваня поспешно вскарабкался на дерево и крикнул товарищу:
– Спасайся!
Но Коля схватил палку и бросился на помощь Жуку. На шум прибежал лесник и отогнал своих овчарок.
– Чья собака? – сердито закричал он.
– Моя, – сказал Коля.
Ваня молчал.

Вопросы и задания
1. Из-за чего ссорились мальчики?
2. Кто напал на Жука в лесу?
3. Чем закончился спор?

Лев Толстой
Две мыши

Пришла важная мышь из города к простой мыши. Простая мышь жила в поле и дала своей гостье, что было, гороха и пшеницы. Важная мышь погрызла и сказала:
– Оттого ты и худа, что житьё твоё бедное. Приходи ко мне, посмотри, как мы живём.
Вот пришла простая мышь в гости. Дождались под полом ночи. Люди поели и ушли. Важная мышь вывела из щели свою гостью в горницу, и обе влезли на стол. Простая мышь никогда не видала такой еды и не знала, за что взяться. Она сказала:
– Твоя правда: наше житьё плохое. Я перейду тоже в город жить.
Только она сказала это, затрясся стол, и в дверь вошёл человек
со свечкой и стал ловить мышей.
– Нет, – говорит полевая мышь, – моё житьё в поле лучше. Хоть у меня сладкой еды и нет, да зато я и страха такого не знаю.

Вопросы и задания
1. Чем угощала простая мышь важную?
2. Почему простая мышь решила перейти жить в город?
3. Где осталась жить простая мышь и почему?

4 четверть

Джанни Родари

Машинка для приготовления уроков

Как-то раз постучался к нам очень странный и смешной человечек - совсем крохотный, чуть повыше двух спичек. На спине он тащил большую сумку, гораздо больше него самого.
- Я тут разные машинки продаю... - представился он.
- Что за машинки? Покажите! - заинтересовался мой папа.
- Вот, к примеру, машинка для приготовления уроков. Нажмёшь красную кнопку - решит задачу, нажмёшь жёлтую - напишет сочинение, зелёную - выучит урок по географии. Всё сама сделает и быстро - в одну минуту!
- Папа, купи! - обрадовался я.
- Ну, ладно. А сколько стоит?
- Ничего не стоит! Я денег не беру, - ответил человечек.
- Но вы же не зря, должно быть, трудились?
- Конечно. Только в обмен на машинку мне деньги не нужны. Мне нужен мозг вашего сына.
- Вы с ума сошли! - возмутился отец.
- Ну посудите сами, - улыбнулся человечек. - Зачем ему мозг, если уроки за него станет делать машинка?
- Пап, купи! - стал я упрашивать отца. - И в самом деле, на что мне мозг, когда есть такая машинка!
Отец внимательно посмотрел на меня, помолчал немного и согласился:
- Ладно, забирайте его мозг, и по рукам!
Человечек взял у меня мозг и спрятал его в свою сумку. Каким же я сразу стал лёгким, когда опустела моя голова! Таким лёгким, что вспорхнул в воздух и начал летать по комнате. И если бы отец вовремя не поймал меня, наверное, я оказался бы за окном.
- Придётся держать его в клетке, - предупредил человечек.
- Почему? - удивился отец.
- Потому что он теперь безмозглый - вот почему! Не углядите, улетит в лес, словно пичужка, и умрёт там с голоду.
Отец посадил меня в клетку, точно канарейку. Клетка была маленькая, тесная - не пошевельнуться! Прутья так сжимали мне рёбра, так сжимали, что я... в страхе проснулся. Как хорошо, что всё это мне приснилось! Не поверите, я тут же сел за уроки.

Вопросы и задания:
1. Прочитай название произведения. Определи жанр и тему.
2. Почему герой рассказа проснулся в страхе?
3. Какими ты представляешь отца, смешного человечка, мальчика? Расскажи.
4. Определи главную мысль произведения

В роще.

(38 слов. К. Ушинский)

Сторож.

(41 слов. А. Седугин)

Шишки-малышки.

У опушки стоит старушка-сосна. Лапы сосны поникли. Иголки растут густо. Они укрыли шишки. Сосна, как мама приласкала шишки, и они уснули. К малышкам-шишкам пришли сны.
А утром сосна распушила иголки, смотрит: а шишки растут. Сон помог расти шишкам. (42 слова)

Мурзик.

Котик Мурзик был озорной. Однажды он сидел на дереве. Рядом села ворона. Мурзик прыгнул ей на спину. Он вцепился когтями в перья и замер. Ворона испугалась. Она полетела над деревней. Мурзик не удержался и упал. Ему повезло. Он провалился в пушистый снег.

(40 слов. А. Мусатов)

Галка и голуби.

(46 слов. Л. Толстой)

Осинки.

В солнечный день осенью на опушке елового леса собрались молодые разноцветные осинки, густо одна к другой, как будто им там, в еловом лесу, стало холодно. Они вышли погреться на опушку, как у нас в деревнях люди выходят на солнышко и сидят на завалинках.

(43 слова. М. Пришвин)

Одуванчики.

Одуванчик похож на солнышко с золотыми лучами. А рядом белеет пушистый шарик.

Таня дунула на шарик. Полетели пушинки. Потому и называется одуванчик.

Танюша пришла домой с золотым веночком на голове.

Вечером уснула девочка. И одуванчики закрыли свои цветочки до утра.

Рысь.

Лежит рысь на толстом суку и ждет. Она с дерева так и бросится на добычу. (40 слов.)

Лесной оркестр.

Все лесные жители поют и играют, кто на чем и как умеет.

(42 слова. В. Бианки)

Хитрая рыба.

Долго сидел я с удочкой на берегу. Не клюют у меня пескари. А дед под кустиком сидит и уже ведерко наловил. Сел и я в тени. Сразу пескари клевать стали. Оказывается, на чистом месте тень от удочки видна. Вот и не шла к крючку хитрая рыба.

(48 слов. Э. Шим)

Летучие мыши.

Летучие мыши очень полезные зверьки. Они поедают вредных насекомых.

Днем летучие мыши заворачиваются в свои широкие крылья, как в плащи, и висят в темных местах вниз головой.

Наступает ночь. Вылетают они на охоту. Многие вредные насекомые летают ночью. Почти все птицы спят в это время. Поэтому «работа» летучих мышей особенно важна.

(51 слово. Ю. Дмитриев.)

Довольные купанием медведи ушли в чащу леса.

(50 слов. В. Бианки)

Відділ освіти Казанківської райдержадміністрації

Казанківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Тексти для перевірки техніки читання в 1 класі
Укладач:

Вчитель початкових класів

Неня-Лука Юлія Володимирівна

смт. Казанка

2013

Рівень навчальних досягнень	Норми оцінювання навички читання
Початковий	Учень читає текст відривними складами, пускаючись багатьох помилок у вимові інтонуванні речень. Швидкість читання 20 слів за хвилину
Середній	Учень читає текст плавно складами, припускаючись окремих відхилень у вимові слів та інтонуванні речень. Швидкість читання - 20-24 слова за хвилину
Достатній	Учень досить вправно читає текст складами і цілими словами, припускаючись незначних відхилень від норми у вимові слів та інтонуванні речень. Швидкість читання - 25-29 слів за хвилину
Високий	Учень вправно читає текст цілими словами, чітко вимовляючи їх, щтримується відповідної інтонації. Швидкість читання - ЗО і більше слів за хвилину

Перевірка сформованості вміння читати в 1 класі здійснюється індивідуально в кінці року.

Сформованість уміння читати в 1 класі оцінюється за такими нормами:

Мудра кицька

На столі стояв кухлик з молоком. Кицька його побачила, і схотілось їй молочка. Скочила на стіл – та до кухлика. Аж тут лихо: голова в кухлик не влазить. Так гарно молоко пахне, а язиком до нього кицька не сягне.

Засмутилась вона, але ненадовго. . . Скоро кицька зміркувала, що їй робити. Вона почала вмочати лапку в молоко й обсмоктувати її. Умочить лапку, обсмокче з неї молоко й знов вмокає.

Так і застали її над кухликом, коли вона добувала з нього молоко.

Корова, кінь і пес

Корова, кінь і пес засперечалися між собою, кого із них господар найбільше любить.

Звичайно, мене, - каже кінь, - я йому плуга й борону тягаю, дрова з лісу вожу, він сам на мені в місто їздить. Пропав би він без мене.

Ні, господар більше мене любить, - каже корова, - я все його сімейство молоком напуваю.

Ні, господар більше мене любить, - гарчить пес, - я його хату стережу. Вислухав господар цю суперечку та й каже:

Перестаньте сваритися, всі ви мені потрібні, і кожен із вас добрий на своєму місці. Але сам себе ніхто не хвалить!

ЖУРАВЛИК

Вже настала весна. Вийшло Сонечко. Почав танути сніг. На річках скресла крига. Але зима ще не хоче відступати.Вона заховала Сонечко і знову сталопохмуро і холодно.

Я дістану Сонечко,- сказав маленький журавлик.

Він спитав у мудрого Орла дорогу і полетів за високі гори. Там Журавлик побачив великий замок і визволив Сонечко. Знову стало тепло і весело.

ЧОМУ ПАПУГИ РІЗНОКОЛЬОРОВІ

У давнину всі папуги були білі. Але одного разу пішов дощ, а після нього з’явилась веселка. Папуги, які ніколи раніш не бачили веселки, дуже зраділи i почали біля неї літати. Один папуга долетів до червоної смуги, другий - до зеленої, третій - до синьої...

А найспритніші папуги встигли торкнутись до всіх смужок цієї першої на землі веселки. З тих пір i стали різнокольоровими.

ЗВІДКИ В НЕБІ ЗІРКИ

На одній планеті жили жовті бли -скучі квітки. Там часто бувала сонячна погода - i квіти сіяли, відбиваючи промінці сонця.

Одного разу погода зіпсувалась. Стало холодно, пішов сніг. Квіти зго- рнули свої пелюстки. Потім, коли знов з’явилось сонце, квіти розпустились, міркуючи, що все скінчилось. Але ж раптом налетів хижий вітер - i квіти не змогли утриматись! Вони розлетілися по всьому космосу. З тих пір у небі сіяють яскраві жовті квіти, які люди звуть зірками.
РОДИНА СВІЧОК

В одній квартирі поселилась родина свічок. Життя було не яскраве: цілий день вони дивились у вікно, а ввечері - у телевізор.

Але ж одного разу в домі залунала гучна музика - i родину свічок запросили до святкового столу та поставили поряд з квітами. До них з поклоном підійшли сірники та пода -рували кожній жовтий жаркий капелюшок. Тепер свічки весело потрі -скували i навкруги лягали теплі яскраві промінці. І нехай поступово свічки ставали все менше - але ж як затишно та хороше було за столом. Вони прожи- ли своє коротке життя яскраво!
Нащо дубам листя взимку?

Уже ліс і не жовтий. Уже він безлистий. Гуде потихеньку вгорі. Стоїть у тумані. Там у верховітті ходить зима, носить в синій пелені завірюху. Тільки дуби брунатні. Міднолисті вони. Аж весною роздягнуться. Взимку всі дерева гудітимуть на стужі голим віттям. А дуби шумітимуть їм про весну.

Ось нащо дубам листя взимку.
1. Про що шумлять дуби взимку?

2. Коли вони скинуть листя?
Ведмідь і мишка

Спіймав ведмідь якось у своєму барлозі бешкетницю мишку.

Почала мишка просити ведмедя:

Відпусти мене. . . І я тобі колись у пригоді стану.

Посміявся ведмідь з тої помічниці і відпустив мишку.

Ось одного разу заплутався ведмідь у мисливських тенетах. Рвався,

рвався – ніяк не виплутається. Тут прибігла мишка, перегризла петлю і допомогла ведмедеві визволитися.
1. Де спіймав ведмідь мишку?

2. Що мишка пообіцяла ведмедеві?

3. Як мишка допомогла ведмедеві?
Хитрий Хомка

Купила бабуся внукам хом’яка. Біленький, тепленький, з червоними очицями. Ротик – наче бантик. І такий уже спритний! Діти назвали його Хомкою.

Взялися хлоп’ята годувати Хомку. Гриз він сухарі, морквину, бурячок. Щоки в нього роздулися. З’їв усе і кудись зник. Так було кілька разів.

Одного разу Юрко хотів узути свої гумові чобітки. А там чималий запас їжі. Замість нірки Хомка чобіток пристосував.
1. Кого діти назвали Хомкою?

2. Де ховав Хомка запас їжі?
Сніжинка

З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива мов зірка.

На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик думав: ось впаде комусь під ноги і її затопчуть.

Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. Хлопчик простяг долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на теплу, добру руку хлопчика й розтанула.

Хлопчик із жалем дивився на руку. На долоні блищала крапелька, мов сльозинка.
1. Яку пору року описано в оповіданні?

2. Що падало з неба на землю?

3. Який вигляд мала сніжинка?

4. Чому хлопчик хотів врятувати сніжинку?

5. Що сталося зі сніжинкою на його долоні?
Навкруги казкові шати

Навкруги казкові шати –

Сиве плетиво гілок.

Спробуй зразу відгадати,

Де тут в’яз, а де дубок.
Де калина, де шипшина,

Де черешенька мала?

Все зима запорошила,

Запушила, замела.
Сплять над озером ялинки,

Як сестрички в сповитку,

Біла віхола хустинки

Їм зіткала нашвидку.
І берізка – мов лілея –

В платті з ніжних пелюсток.

Замість бантика у неї –

З клена зірваний листок.
1. Який ліс взимку?

2. Чи легко взимку відгадати, де яке дерево?

3. На кого схожі ялинки?

4. У що вбралися берізки?
Все в лісі співає

Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце. Подихнув вітерець. Всі дерева заспівали. Кожне співало свою пісню. Берізка співала ніжну пісню. Хотілося підбігти під білокору красуню і обійняти її. Дуб співав мужню пісню. Ми слухали її, і нам хотілося бути сильними. Верба співала над ставком задумливу пісню. Вона нагадувала про осінь.

Ось такі пісні ми почули в лісі.
1. Яку пісню співало кожне дерево?

Криничка

У лузі – криничка. Вона тут давно – давно. Хто її викопав – невідомо. Над криничкою верба нахилилася. На гілці глиняний кухлик висить. Не минають люди криничку. Верба подає їм кухлика, а криничка пригощає водицею. Чистою, прохолодною, на лугових травах настояною. Усіх щедро напуває криничка: і трактористів, і пастухів, і перехожих. А води в ній не меншає.
1. Чим пригощає криничка перехожих?

Як бджілка знаходить квітку конвалії

Вилетіла з вулика бджілка. Літає над пасікою й дослухається. Чує, десь далеко-далеко дзвенять голосні дзвіночки. Летить бджілка на музику дзвіночків. Прилітає до лісу. А то дзвонять квіти конвалії. Кожна квітка-маленький срібний дзвіночок. У середині – золотий молоточок. Б’є молоточок по сріблу – лунає дзвін – аж до пасіки лине. Ото так конвалія кличе бджілку. Прилітає бджілка, збирає з квітки пилок та й каже: - Дякую, квітко. ..

А квітка мовчить. Вона лише зніяковіло опускає голівку.
1. Де живе бджілка?

2. Куди дзвін привів бджілку?

3. Чому видзвонювали лісові конвалії?

4. Що збирала бджілка з конвалії?
Сиві волосинки

Два тижні маленька Олеся тяжко хворіла. Їй було так тяжко, що кожної хвилини дівчинка могла померти.

Від її постелі ні на мить не відходила мама.

Коли небезпека минула і Олесі стало легше, мама лягла поруч з донькою й заснула.

Прокинулась мама, Олеся й запитує її:

Мамо, чому це в косах твоїх багато срібних волосинок?

Горе посріблило, - відповіла мама.

Матусю, - сказала Олеся, - яку ж тобі радість принести, щоб не стало цих срібних волосинок?
1. Що сталося з Олесею?

2. Хто піклувався про неї?

3. Про що запитала Олеся маму?
Наш рід

Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорнобривці, сині волошки. Навіть качечку вишила.

Що це буде, нене? – питає Андрійко.

Українська святкова сорочка для тебе.

Чому українська? – допитується Андрійко.

Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. А ти маленький українець.

А ти, мамо? - І я українка, і татко, й бабуся, й дідусь. Ми українського роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші квіти. Україна – як наша рідна хата.
1. Які квіти вишивала мама на полотні?

2. Чому сорочка називається українською?

3. Як називається наша земля?

Як котові соромно стало

Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного сонечка. Раптом чує – горобці зацвірінькали. Принишк кіт, насторожився. Тихенько почав пробиратися до паркана. А там сидять горобці.

Підповз аж до паркана та як стрибне. Хотів горобця схопити. А горобчик – пурх та й утік. Кіт перелетів через паркан та в калюжу й упав. Вискочив мокрий, брудний.

Іде кіт додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір’я, літають над невдахою й цвірінькають. То вони сміються з кота.
1. Хто сидів на паркані?

2. Чому кіт упав у калюжу?

3. Куди подався мокрий кіт?

4. Який у нього був настрій?

Липа

Біля нашого двору зацвіла липа. Квітки липи жовті – жовті і дуже пахучі. Раді бджоли цій порі. Адже стара кучерява липа виділяє нектару не менше, ніж гектар гречки. А ще липа допомагає людям позбавитися застуди. Хто п’є чай із завареним сушеним липовим цвітом,той дуже зміцнює своє здоров’я. Ми всі доглядаємо липу.

Чим корисний липовий цвіт?

Хто дужче любить

Були якось Петько з Миколою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі – ну як не взяти? Понесли хлопці їжаків додому, кожний до себе.

Минуло кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечалися, хто з них більше любить свого їжака. Петька хвалиться, що годує їжака молоком, ганчір’я намостив у коморі, мало не голки йому чистить.

А ти що зробив для свого їжака? – питає.

Нічого, - похмуро відповів Микола. - От бачиш, - сказав Петька, - не любиш ти свого їжака.

Ні, люблю, - заперечив Микола, - я його до лісу відніс, випустив на волю.

Палець у чорнилі

Це сталося у другому класі. На перерві хтось, пустуючи, мазнув чорнилом стінку біля дверей. На стінці залишився слід від пальця.

Задзвенів дзвінок. До класу заходить учителька. Вона побачила той слід і питає:

Хто вимазав стінку чорнилом?

Усі мовчать. На першій парті сидів Мишко. У нього палець був у чорнилі.

Це ти? – питає вчителька.

Ні, не я, - відповідає мишко.

Як тобі не соромно! – гнівається вчителька. – Нашкодив, ще й не зізнаєшся.

Мишко стоїть, похиливши голову. Він жде, коли Петро, що сидить за останньою партою, встане й скаже:

Це я мазнув стіну. Але Петро мовчить, заховавши під парту руку. Невже він не знає, що так підло чинити?
Як Павлик списав у Зіни задачу

Павлик був стурбований. Дома він сидів над задачею й не міг розв’язати. Тож до школи Павлик прийшов зарано, щоб у когось її списати. Бо працювати сам не любив.

Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі. Павлик і питає:

На скільки питань задача?

На три запитання, - відповідає Зіна.

– А хіба ти не розв’язав?

Не вийшла. . . Дай списати. . .

Ой, Павлику, чого ж ти сам не хочеш працювати? – питає Зіна.

Але таки дала йому свій зошит.

Павлик став списувати. Одна дія, друга, ось уже третя, а в третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, вона написала 32.

У своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що в неї помилка.

Учителька зібрала зошити, щоб перевірити. Наступного дня їх і принесла.

У Павлика оцінка «п’ять», - сказала вчителька. – Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, - «чотири». Помилку зробила. . .

Зіна поблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і похнюпив голову.

Почистили ковзанку

Олег прийшов додому весь у снігу.

Де тебе нечиста сила носить? Поглянь – но, з новенького пальта зробив ганчірку. . .

Олег слухав, слухав, як його мати вичитує, а потім каже:

Мамо, ось уже майже годину ти мене лаєш, а хлопці мене весь вечір хвалили.

За що ж це вони тебе хвалили? – дивується мати.

А за те, що я ковзанку від снігу розчистив.

- І у тебе вистачило сили таке поле з лопатою вимахати?

Хіба ж я дурний, мамо, лопатою махати. Я собі лежав на спині – відпочивав, а хлопці тягали мене за ноги по льоду. От і почистили ковзанку.

Ледача подушка

Маленькій Яринці треба рано – рано вставати, щоб до школи йти. А не хочеться, ой, як не хочеться! Увечері й питає Яринка в дідуся:

Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? . .

Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.

А що ж їй зробити, щоб не була ледача?

Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь.

– Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря. Добре вибий її кулачками – вона й не буде ледача.

Наступного дня, рано – раненько, знову не хочеться вставати Яринці. Але ж треба подушку провчити, лінощі з неї вибити!

Схопилась Яринка швиденько, вдяглася, взяла подушку, винесла на подвір’я, поклала на лавку – та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко – та й умиватися.

Кішка долі нявчить, за стіною вітер гуде, дідусь у вуса посміхається.
Івасик і Тарасик

Івасик ловив рибку. Все, що зловив, склав у кошик, закинув кошик на плечі та й іде додому. Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним. Думає, як би витягти рибку.

Тільки Тарасик підкрався до кошичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й озирнувся. . . Тарасик одскочив, руки заклав назад, голову задер – іде, наче то не він до кошичка добирався.

Пішов Івасик далі. Йде собі спокійно, а Тарасик знов підкрався, заклав у кошик руку – та як заверещить!

Великий рак вчепився йому в палець.

Бо в кошичку не тільки рибка була, а й раки. А Тарасик аж скаче, так йому болить.

Івасик обернувся, побачив та й сміється з Тарасика: ага! попався!

Насилу Івасик одчепив од пальця рака. Одчепив, поклав у кошичок та й сказав: «На чужий коровай рота не розкри -вай». А у Тарасика палець розпух, кров з нього капає . . . Плаче, бідний. А Івасик пішов додому.
Сини

Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. Сивий дідусь присів на камінчик перепочити.

Ось одна жінка й каже іншим:

Мій синок спритний і сильний. Ніхто його не подужає.

А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу немає, - каже друга.

А третя мовчить.

Чого ж ти про свого сина нічого не скажеш? – питають її сусідки.

Що ж сказати? Нічого особливого в ньому немає.

Ось набрали жінки повні відра і пішли. І старенький за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає вода. Ломить спину.

Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню співає. Заслухалися жінки.

А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс.

Питаються жінки старенького:

Ну що? Як вам наші сини?

А де ж вони? – відповідає дідусь.

– Я лише одного сина бачу.
Суниці для Наталі

У третьому класі вчиться маленька Наталя. Вона довго хворіла. А це вже прийшла до школи. Бліда, швидко втомлюється.

Андрійко розповів своїй матері про Наталю. Мама й каже:

Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьора, рум’яна. . . Понеси їй суниць, Андрійку.

Андрійкові хочеться понести суниць Наталі, але чомусь ніяково. Він так і сказав мамі:

Соромно мені, не понесу. . .

Чому ж тобі соромно? – дивується мама.

Андрійко й сам не знає, чого йому соромно.

Наступного дня він усе ж таки взяв із дому пакуночок суниць. Коли вже закінчились уроки, він підійшов до Наталі. Віддав їй пакуночок із суницями й тихо сказав:

Це суниці. Ти їж, і щоки будуть у тебе рум’яні.

Наталя взяла пакуночок із суницями. І сталося дивне. Щічки її стали червоні, як мак. Вона ласкаво подивилася Андрійкові в очі й прошепотіла:

Дякую. . .

Чому ж це щічки у неї стали рум’яні? – подумав Андрійко. – Вона ще ж не їла суниць.
Сива волосинка

Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.

Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик.

Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.

Мамо, - сказав Михайлик здивовано, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три. . . Чого це посивіла ще одна волосинка?

Від болю, - відповіла мама. – Коли болить серце, тоді й сивіє воло -синка. . .

А від чого ж у вас боліло серце?

Пам’ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло й волосинка посивіла.

Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її тихо запитав:

Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?
Сьома дочка

Було в матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони знудьгувалися за нею.

Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, - сказала перша дочка.

Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, - промовила друга дочка.

Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, - сказала третя.

Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.

Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п’ята.

Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води – помити ноги.
Дідусь

Дуже постарів дідусь. Погано він бачив, погано чув; руки й ноги в нього тремтіли від старості: несе ложку до рота і юшку розхлюпує.

Не сподобалося це синові й невістці: перестали вони батька разом з усіма за стіл садити, заховали його в запічок і почали годувати з череп’яної миски. Затремтіли руки в старого, миска впала й розбилася. Ще дужче розлютилися син і невістка: почали вони годувати батька із старої дерев’яної миски.

У дідового сина був свій маленький синок. Якось сидить хлопчик на долівці і щось складає із трісочок.

Що ти робиш, дитинко? – спитала в нього мати. - Коробочку, - відповідає дитина. – От як ви з татком постарієте, я й годуватиму вас із дерев’яної коробочки.

Переглянулися батько з матір’ю і почервоніли. Відтоді старого перестали ховати в запічку та й з дерев’яної миски годувати.

Я візьму твою руку, дитино маленька,

Щиро, бережно й ніжно в долоні свої.

Поведу через казку, не бійся, рідненька,

У незвідані далі, далекі краї.

Будемо разом з тобою ми мандрувати,

Перешкоди долати щодня.

Я навчу тебе мислити і рахувати,

Читати, писати, співати пісень!

Тож давай свою руку, і я обіцяю,

Станем друзями всі ми на довгі роки.

Ти полюбиш цю школу і клас свій,

І щоразу ітимеш сюди залюбки!

На столі стояв кухлик з молоком. Кицька його побачила, і схотілось їй молочка. Скочила на стіл - та до кухлика. Аж тут лихо: голова в кухлик не влазить. Так гарно молоко пахне, а язиком до нього кицька не сягне.
Засмутилась вона, але ненадовго. . . Скоро кицька зміркувала, що їй робити. Вона почала вмочати лапку в молоко й обсмоктувати її. Умочить лапку, обсмокче з неї молоко й знов вмокає.
Так і застали її над кухликом, коли вона добувала з нього молоко.

Квітковий годинник

Кожна квітка о своїй порі розкриває пелюстки назустріч сонцю. І в певний час згортає їх. Блакитні квітки - то цикорій. Ростуть вони у полі, на луках, на узліссі. Вони не сплюхи. Прокидаються між четвертою й п’ятою годинами ранку. Є квіти, що прокидаються пізніше. Для шипшини ранок настає рівно о шостій. Одночасно з нею розгортають пелюстки мак, кульбаба та нечуй - вітер. Водяна лілія прокинулась о сьомій. А от нагідки - справжні сплюхи. Вони прокидаються аж о десятій, тоді, коли цикорій свої пелюстки вже починає стуляти. . .

Корова, кінь і пес

Корова, кінь і пес засперечалися між собою, кого із них господар найбільше любить.
- Звичайно, мене, - каже кінь, - я йому плуга й борону тягаю, дрова з лісу вожу, він сам на мені в місто їздить. Пропав би він без мене.
- Ні, господар більше мене любить, - каже корова, - я все його сімейство молоком напуваю.
- Ні, господар більше мене любить, - гарчить пес, - я його хату стережу. Вислухав господар цю суперечку та й каже:
- Перестаньте сваритися, всі ви мені потрібні, і кожен із вас добрий на своєму місці. Але сам себе ніхто не хвалить!

Хто дужче любить

Були якось Петько з Миколою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі - ну як не взяти? Понесли хлопці їжаків додому, кожний до себе.
Минуло кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечалися, хто з них більше любить свого їжака. Петька хвалиться, що годує їжака молоком, ганчір’я намостив у коморі, мало не голки йому чистить.
- А ти що зробив для свого їжака? - питає.
- Нічого, - похмуро відповів Микола.
- От бачиш, - сказав Петька, - не любиш ти свого їжака.
- Ні, люблю, - заперечив Микола, - я його до лісу відніс, випустив на волю.

Палець у чорнилі

Це сталося у другому класі. На перерві хтось, пустуючи, мазнув чорнилом стінку біля дверей. На стінці залишився слід від пальця.
Задзвенів дзвінок. До класу заходить учителька. Вона побачила той слід і питає:
- Хто вимазав стінку чорнилом?
Усі мовчать. На першій парті сидів Мишко. У нього палець був у чорнилі.
- Це ти? - питає вчителька.
- Ні, не я, - відповідає мишко.
- Як тобі не соромно! - гнівається вчителька. - Нашкодив, ще й не зізнаєшся.
Мишко стоїть, похиливши голову. Він жде, коли Петро, що сидить за останньою партою, встане й скаже:
- Це я мазнув стіну. Але Петро мовчить, заховавши під парту руку. Невже він не знає, що так підло чинити?

Як Павлик списав у Зіни задачу

Павлик був стурбований. Дома він сидів над задачею й не міг розв’язати. Тож до школи Павлик прийшов зарано, щоб у когось її списати. Бо працювати сам не любив.
Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі. Павлик і питає:
- На скільки питань задача?
- На три запитання, - відповідає Зіна.
- А хіба ти не розв’язав?
- Не вийшла. . . Дай списати. . .
- Ой, Павлику, чого ж ти сам не хочеш працювати? - питає Зіна.
Але таки дала йому свій зошит.
Павлик став списувати. Одна дія, друга, ось уже третя, а в третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, вона написала 32.
У своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що в неї помилка.
Учителька зібрала зошити, щоб перевірити. Наступного дня їх і принесла.
- У Павлика оцінка «п’ять», - сказала вчителька. - Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, - «чотири». Помилку зробила. . .
Зіна поблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і похнюпив голову.

Почистили ковзанку

Олег прийшов додому весь у снігу.
- Де тебе нечиста сила носить? Поглянь - но, з новенького пальта зробив ганчірку. . .
Олег слухав, слухав, як його мати вичитує, а потім каже:
- Мамо, ось уже майже годину ти мене лаєш, а хлопці мене весь вечір хвалили.
- За що ж це вони тебе хвалили? - дивується мати.
- А за те, що я ковзанку від снігу розчистив.
- І у тебе вистачило сили таке поле з лопатою вимахати?
- Хіба ж я дурний, мамо, лопатою махати. Я собі лежав на спині - відпочивав, а хлопці тягали мене за ноги по льоду. От і почистили ковзанку.

Ледача подушка

Маленькій Яринці треба рано - рано вставати, щоб до школи йти. А не хочеться, ой, як не хочеться! Увечері й питає Яринка в дідуся:
- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? . .
- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.
- А що ж їй зробити, щоб не була ледача?
- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь.
- Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря. Добре вибий її кулачками - вона й не буде ледача.
Наступного дня, рано - раненько, знову не хочеться вставати Яринці. Але ж треба подушку провчити, лінощі з неї вибити!
Схопилась Яринка швиденько, вдяглася, взяла подушку, винесла на подвір’я, поклала на лавку - та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко - та й умиватися.
Кішка долі нявчить, за стіною вітер гуде, дідусь у вуса посміхається.

Івасик і Тарасик

Івасик ловив рибку. Все, що зловив, склав у кошик, закинув кошик на плечі та й іде додому. Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним. Думає, як би витягти рибку.
Тільки Тарасик підкрався до кошичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й озирнувся. . . Тарасик одскочив, руки заклав назад, голову задер - іде, наче то не він до кошичка добирався.
Пішов Івасик далі. Йде собі спокійно, а Тарасик знов підкрався, заклав у кошик руку - та як заверещить!
Великий рак вчепився йому в палець.
Бо в кошичку не тільки рибка була, а й раки. А Тарасик аж скаче, так йому болить.
Івасик обернувся, побачив та й сміється з Тарасика: ага! попався!
Насилу Івасик одчепив од пальця рака. Одчепив, поклав у кошичок та й сказав: «На чужий коровай рота не розкривай». А у Тарасика палець розпух, кров з нього капає . . . Плаче, бідний. А Івасик пішов додому.

Сини

Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя.
Сивий дідусь присів на камінчик перепочити.
Ось одна жінка й каже іншим:
- Мій синок спритний і сильний. Ніхто його не подужає.
- А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу немає, - каже друга.
А третя мовчить.
- Чого ж ти про свого сина нічого не скажеш? - питають її сусідки.
- Що ж сказати? Нічого особливого в ньому немає.
Ось набрали жінки повні відра і пішли. І старенький за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає вода. Ломить спину.
Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню співає. Заслухалися жінки.
А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс.
Питаються жінки старенького:
- Ну що? Як вам наші сини?
- А де ж вони? - відповідає дідусь.
- Я лише одного сина бачу.

Суниці для Наталі

У третьому класі вчиться маленька Наталя. Вона довго хворіла. А це вже прийшла до школи. Бліда, швидко втомлюється.
Андрійко розповів своїй матері про Наталю. Мама й каже:
- Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьора, рум’яна. . . Понеси їй суниць, Андрійку.
Андрійкові хочеться понести суниць Наталі, але чомусь ніяково. Він так і сказав мамі:
- Соромно мені, не понесу. . .
- Чому ж тобі соромно? - дивується мама.
Андрійко й сам не знає, чого йому соромно.
Наступного дня він усе ж таки взяв із дому пакуночок суниць. Коли вже закінчились уроки, він підійшов до Наталі. Віддав їй пакуночок із суницями й тихо сказав:
- Це суниці. Ти їж, і щоки будуть у тебе рум’яні.
Наталя взяла пакуночок із суницями. І сталося дивне. Щічки її стали червоні, як мак. Вона ласкаво подивилася Андрійкові в очі й прошепотіла:
- Дякую. . .
Чому ж це щічки у неї стали рум’яні? - подумав Андрійко. - Вона ще ж не їла суниць.

Сива волосинка

Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.
- Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик. Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.
- Мамо, - сказав Михайлик здивовано, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три. . . Чого це посивіла ще одна волосинка?
- Від болю, - відповіла мама. - Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка. . .
- А від чого ж у вас боліло серце?
- Пам’ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло й волосинка посивіла.
Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її тихо запитав:
- Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

Сьома дочка

Було в матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони знудьгувалися за нею.
- Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, - сказала перша дочка.
- Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, - промовила друга дочка.
- Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, - сказала третя.
- Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.
- Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п’ята.
- Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води - помити ноги.

Дідусь

Дуже постарів дідусь. Погано він бачив, погано чув; руки й ноги в нього тремтіли від старості: несе ложку до рота і юшку розхлюпує.
Не сподобалося це синові й невістці: перестали вони батька разом з усіма за стіл садити, заховали його в запічок і почали годувати з череп’яної миски. Затремтіли руки в старого, миска впала й розбилася. Ще дужче розлютилися син і невістка: почали вони годувати батька із старої дерев’яної миски.
У дідового сина був свій маленький синок. Якось сидить хлопчик на долівці і щось складає із трісочок.
- Що ти робиш, дитинко? - спитала в нього мати. - Коробочку, - відповідає дитина. - От як ви з татком постарієте, я й годуватиму вас із дерев’яної коробочки. Переглянулися батько з матір’ю і почервоніли. Відтоді старого перестали ховати в запічку та й з дерев’яної миски годувати.

Нащо дубам листя взимку?

1. Про що шумлять дуби взимку?
2. Коли вони скинуть листя?

Ведмідь і мишка

Спіймав ведмідь якось у своєму барлозі бешкетницю мишку.
Почала мишка просити ведмедя:
- Відпусти мене. . . І я тобі колись у пригоді стану.
Посміявся ведмідь з тої помічниці і відпустив мишку.
Ось одного разу заплутався ведмідь у мисливських тенетах. Рвався, рвався - ніяк не виплутається. Тут прибігла мишка, перегризла петлю і допомогла ведмедеві визволитися.

1. Де спіймав ведмідь мишку?
2. Що мишка пообіцяла ведмедеві?
3. Як мишка допомогла ведмедеві?

Хитрий Хомка

Купила бабуся внукам хом’яка. Біленький, тепленький, з червоними очицями. Ротик - наче бантик. І такий уже спритний! Діти назвали його Хомкою.
Взялися хлоп’ята годувати Хомку. Гриз він сухарі, морквину, бурячок. Щоки в нього роздулися. З’їв усе і кудись зник. Так було кілька разів.
Одного разу Юрко хотів узути свої гумові чобітки. А там чималий запас їжі. Замість нірки Хомка чобіток пристосував.

1. Кого діти назвали Хомкою?
2. Де ховав Хомка запас їжі?

Сніжинка

З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива мов зірка.
На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик думав: ось впаде комусь під ноги і її затопчуть.
Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. Хлопчик простяг долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на теплу, добру руку хлопчика й розтанула.
Хлопчик із жалем дивився на руку. На долоні блищала крапелька, мов сльозинка.

1. Яку пору року описано в оповіданні?
2. Що падало з неба на землю?
3. Який вигляд мала сніжинка?
4. Чому хлопчик хотів врятувати сніжинку?
5. Що сталося зі сніжинкою на його долоні?

Навкруги казкові шати
Навкруги казкові шати -
Сиве плетиво гілок.
Спробуй зразу відгадати,
Де тут в’яз, а де дубок.

Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала?
Все зима запорошила,
Запушила, замела.

Сплять над озером ялинки,
Як сестрички в сповитку,
Біла віхола хустинки
Їм зіткала нашвидку.

І берізка - мов лілея -
В платті з ніжних пелюсток.
Замість бантика у неї -
З клена зірваний листок.

1. Який ліс взимку?
2. Чи легко взимку відгадати, де яке дерево?
3. На кого схожі ялинки?
4. У що вбралися берізки?

Все в лісі співає

1. Яку пісню співало кожне дерево?

Криничка

У лузі - криничка. Вона тут давно - давно. Хто її викопав - невідомо. Над криничкою верба нахилилася. На гілці глиняний кухлик висить. Не минають люди криничку. Верба подає їм кухлика, а криничка пригощає водицею. Чистою, прохолодною, на лугових травах настояною. Усіх щедро напуває криничка: і трактористів, і пастухів, і перехожих. А води в ній не меншає.

1. Чим пригощає криничка перехожих?

Як бджілка знаходить квітку конвалії

Вилетіла з вулика бджілка. Літає над пасікою й дослухається. Чує, десь далеко-далеко дзвенять голосні дзвіночки. Летить бджілка на музику дзвіночків. Прилітає до лісу. А то дзвонять квіти конвалії. Кожна квітка-маленький срібний дзвіночок. У середині - золотий молоточок. Б’є молоточок по сріблу -лунає дзвін -аж до пасіки лине. Ото так конвалія кличе бджілку. Прилітає бджілка, збирає з квітки пилок та й каже: - Дякую, квітко. ..
А квітка мовчить. Вона лише зніяковіло опускає голівку.

1. Де живе бджілка?
2. Куди дзвін привів бджілку?
3. Чому видзвонювали лісові конвалії?
4. Що збирала бджілка з конвалії?

Сиві волосинки

Два тижні маленька Олеся тяжко хворіла. Їй було так тяжко, що кожної хвилини дівчинка могла померти.
Від її постелі ні на мить не відходила мама.
Коли небезпека минула і Олесі стало легше, мама лягла поруч з донькою й заснула.
Прокинулась мама, Олеся й запитує її:
- Мамо, чому це в косах твоїх багато срібних волосинок?
- Горе посріблило, - відповіла мама.
- Матусю, - сказала Олеся, - яку ж тобі радість принести, щоб не стало цих срібних волосинок?

1. Що сталося з Олесею?
2. Хто піклувався про неї?
3. Про що запитала Олеся маму?

Наш рід

Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорнобривці, сині волошки. Навіть качечку вишила.
- Що це буде, нене? - питає Андрійко.
- Українська святкова сорочка для тебе.
- Чому українська? - допитується Андрійко.
- Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. А ти маленький українець.
- А ти, мамо? - І я українка, і татко, й бабуся, й дідусь. Ми українського роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші квіти. Україна - як наша рідна хата.

1. Які квіти вишивала мама на полотні?
2. Чому сорочка називається українською?
3. Як називається наша земля?

Як котові соромно стало

Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного сонечка. Раптом чує - горобці зацвірінькали. Принишк кіт, насторожився. Тихенько почав пробиратися до паркана. А там сидять горобці.
Підповз аж до паркана та як стрибне. Хотів горобця схопити. А горобчик - пурх та й утік. Кіт перелетів через паркан та в калюжу й упав. Вискочив мокрий, брудний.
Іде кіт додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір’я, літають над невдахою й цвірінькають. То вони сміються з кота.

1. Хто сидів на паркані?
2. Чому кіт упав у калюжу?
3. Куди подався мокрий кіт?
4. Який у нього був настрій?

Липа

Біля нашого двору зацвіла липа. Квітки липи жовті - жовті і дуже пахучі. Раді бджоли цій порі. Адже стара кучерява липа виділяє нектару не менше, ніж гектар гречки. А ще липа допомагає людям позбавитися застуди. Хто п’є чай із завареним сушеним липовим цвітом,той дуже зміцнює своє здоров’я. Ми всі доглядаємо липу.
1. Чим корисний липовий цвіт?

Total: 0
Вконтакте0
Google+0
ОК0
Facebook0